1.5. Оплата відпустки і вихідної допомоги.
Право на відпустку виникає у працівників через шість місяців після вступу на роботу в організацію. Відпустка надається щорік в строк, передбачений затвердженим в організації графіком відпусток. У виняткових випадках і з відома працівника допускається перенесення відпустки наступного року. Законодавство забороняє ненадання щорічної відпустки в перебігу двох років підряд, а також виплату компенсації за невикористану відпустку, окрім випадку звільнення працівника, що не використав відпустку. В разі захворювання працівника під час знаходження у відпустці дні його хвороби, підтверджені офіційними документами медичної установи по місцю проведення відпустки, в строк відпустки не зараховуються, а сама відпустка подовжується. У локальному нормативному акті (Положення про персонал) може бути передбачена при відході у відпустку виплата додаткового одноразового посібника у відсотках до посадового окладу або в розмірі, кратному числу мінімальних оплат праці. 
Правила розрахунку середнього заробітку при оплаті відпустки. Для визначення суми за відпустку в основу розрахунку береться фактичний заробіток працівника за три місяці, передуючих місяцю відпустки. При численні тривалості відпустки в календарних днях святкові неробочі дні, що доводяться на період відпустки, в число календарних днів відпустки не включаються. Для числення середнього заробітку працівникам., яким встановлений неповний робочий тиждень або неповний робочий день, приймається фактично нарахована сума заробітної плати в розрахунковому періоді. Ця сума ділиться на кількість робочих днів в цьому періоді, виходячи з нормальної або скороченої тривалості робочого часу за календарем п’ятиденного робочого тижня. Для числення середнього заробітку конкретного працівника в організації, де застосовується підсумовуваний облік робочого часу, використовується середній годинний заробіток. Він розраховується діленнямсуми нарахованої заробітної плати на кількість робочого годинника в розрахунковому періоді. У тих випадках, коли кожен місяць розрахункового періоду відпрацьований не повністю, середній годинний заробіток визначається діленням суми нарахованої заробітної плати на загальне число робочого годинника в кожному місяці, що підлягає відробітку по нормі. Якщо неповністю відпрацьовано один або два місяці розрахункового періоду, то середній годинний заробіток визначається діленням суми нарахованої зарплати на суму середньомісячного числа робочого годинника повністю відпрацьованих місяців і числа робочого годинника, що підлягає відробітку по нормі в періодах неповністю відпрацьованих місяців, що враховуються. У разі, коли працівник тривалий час не працював, у тому числі вимушено, середній заробіток визначається, виходячи з суми нарахованої зарплати за останніх три відпрацьовані календарні місяці з подальшим збільшенням його на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів, грошової винагороди. При цьому він підлягає збільшенню на коефіцієнти підвищення мінімального розміру оплати праці у зв’язку з прийняттям відповідного федерального закону. При численні середнього заробітку враховуються виплати, що включаються до фонду заробітної плати. Зокрема, до числа цих виплат входить матеріальна допомога, що надається всім або більшості працівників, що полягають в обліковому складі організації на момент її нарахування (50% чисельності + одна людина). Премії і винагороди (включаючи вартість предметів вжитку, що видаються у вигляді премії), що носять регулярний або періодичний характер, передбачені системами оплати праці, інші заохочувальні виплати, зафіксовані в колективних договорах або інших нормативних актах організації, враховуються при підрахунку середнього заробітку в наступному порядку: