Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними засобами.
Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним, якщо виконується одна з наступних умов:
1.Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
2.Коефіцієнт забезпеченості власними засобами – менше 0,1.
Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не спричиняє за собою настання цивільно-правової відповідальності власника. Це лише зафіксоване органом ФУДК стан фінансової нестійкості, направлений на забезпечення оперативного контролю за фінансовим положенням підприємства і завчасного здійснення заходів по попередженню неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу з кризисного стану.
На аналізованому підприємства на кінець звітного періоду коефіцієнт поточної ліквідності склав 1,31, що нижче за значення 2,
а коефіцієнт забезпеченості власними засобами - 0,22, що вище за показник 0,1. Але аналізоване підприємство не можна визнати неспроможним і неплатоспроможним оскільки коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником в якому не враховується міра ліквідності окремих елементів оборотного капіталу, а всі останні показники, розраховані при проведенні фінансового аналізу, характеризують :
- фінансове положення підприємства як стійке;
- баланс підприємства як ліквідний.
Аналізуючи дані бухгалтерського балансу, можна рекомендувати даному підприємству здійснення наступних заходів по попередженню погіршення фінансового стану підприємства :
1) за звітний період збільшився об’єм готової продукції на 90,8 тис. крб., яка відноситься до групи активів, що повільно реалізовуються. Руководству, менеджерові і фахівцеві з маркетингу можна рекомендувати проведення наступних заходів:
- розширити і поліпшити рекламну компанію;
- для деяких зразків одягу зробити невеликі конструктивні зміни, доповнення, що необхідне для підвищення конкурентоспроможності виробів;
- прагне до зниження собівартості виробів за рахунок зменшення витрат на придбання сировини шляхом пошуку нових постачальників;