Ділення витрат на постійних і змінних дозволяє розглядати різні варіанти їх поєднання і визначити, як вони впливають на результат від реалізації.
Змінюючи величину виручки від реалізації, а отже, величину змінних витрат, що зіштовхують з явищем, яке називається ефектом виробничого (операційного) важеля. Суть його в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації породжує ще сильнішу зміну прибули.
Розглянемо приклад:
Якщо підприємство прагнутиме довести виручку від реалізації до порогового значення і змінить її, допустимий на 1,1%, то величина виручки складе:
35527 + 391 = 35918 тис.руб.
одночасно на 1,1% збільшаться змінні витрати:
21179 + 233 = 21412 тис.руб.
постійні витрати залишаться незмінні.
Сумарні витрати рівні 35919 тис.руб.
Результат від реалізації рівний – 1 тис.руб., тобто збиток.
Таким чином, при збільшенні виручки на 1,1% ми понизили збиток на 99%.
Вирішуючи задачу максимізації прибули, можна маніпулювати збільшенням або зменшенням не лише змінних, але і постійних витрат, і залежно від цього обчислювати, на скільки відсотків зміниться результат від реалізації.
Наприклад, якщо з одночасним збільшенням виручки на 1,1% понизити постійні витрати хоч би на 1%, то отримаємо наступну ситуацію:
Постійні витрати склали 14362 тис.руб.
Сумарні витрати рівні 35774 тис. крб.
Результат від реалізації – прибуток у розмірі 144 тис.руб.
Таким чином, при збільшенні змінних витрат на 1,1% і зниженні постійних на 1%, результат від реалізації збільшився на 145%.
Доля визначення сили дії виробничого важеля застосовують відношення результату від реалізації після відшкодування змінних витрат до прибутку.
У нашому прикладі сила дії виробничого важеля рівна (35527 – 21179) : (-159) = 90,2.
Це означає, що при збільшенні виручки від реалізації, допустимий на 1,1%, результат від реалізації зростає на 99%, що і було видно з наведених вище розрахунків.
Сила дії виробничого важеля завжди розраховується доля певного розміру виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізациі- змінюється і сила дії виробничого важеля (табл.2.11.).
Ефект виробничого важеля піддається контролю на основі обліку залежності сили дії важеля від питомої ваги постійних витрат в сумарних витратах: чим більше питома вага постійних витрат в загальній сумі витрат (при постійній виручці від реалізації), тим сильніше діє виробничий важіль, і навпаки (табл.2.12.).