Друга група користувачів бухгалтерської звітності – це суб’єкти аналізу, які хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні захищати інтереси першої групи користувачів звітності.  Це аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки.
У певних випадках для реалізації цілей фінансового аналізу буває недостатньо використовувати лише бухгалтерську звітність.  Окремі групи користувачів, наприклад керівництво і аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку).  Проте найчастіше річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.
Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс підприємства.  Не даремно тому серед форм бухгалтерської звітності бухгалтерський баланс значиться на першому місці.  Для розуміння інформації, що міститься в нім, поважно мати уявлення не лише про структуру бухгалтерського балансу, але і знати основні логічні і специфічні взаємозв’язки між окремими показниками.
Не менш істотне значення в розумінні вмісту бухгалтерського балансу має послідовність його читання, а також неодмінне знання окремих обмежень, властивих лише бухгалтерському балансу.
Сучасний вміст активу і пасиву орієнтований на надання інформації її користувачам, перш за все зовнішнім користувачам.  Звідси висока міра аналітичної статей, що розкривають стан дебіторської і кредиторської заборгованості, формування власного капіталу і окремих видів резервів, утворених за рахунок поточних витрат або прибутку підприємства.
Внутрішні взаємозв’язки, властиві балансу, мають місце незалежно від міри задоволення в інформації користувачів і зводяться до наступного:
1. Сума всіх розділів активу балансу має обов’язково дорівнювати сумі підсумків всіх розділів пасиву, що пов’язане з єством самого балансу.
2. Размер власного капіталу (четвертий розділ пасиву) перевищує величину внеоборотних активів (перший розділ активу).  Такий вивід не вимагає доказів, оскільки прийнято вважати, що основна діяльність суб’єкта неможлива без наявності оборотних активів.  Тому склад власного капіталу завжди передбачає формування рухомого і нерухомого майна. Все питання лише в тому, що галузеві особливості роблять різний вплив на співвідношення вказаних частин майна.