Фінансовий результат від реалізації продукції при визначенні повної собівартості, розрахований по зарубіжній методиці, відрізняється від від фінансового результату, розрахованого по вітчизняних принципах. Причина полягає в наступному. У вітчизняній практиці абсолютно всі непрямі витрати розподіляються між видами продукції і є такими, що становлять повній собівартості продукції.
У зарубіжній їх практиці витрати, не пов’язані з виробництвом продукції, розглядаються як витрати за періоди. Вони не розподіляються між видами продукції, а показуються в звіті загальною сумою.
Таким чином, вживання елементів “дірект-костінг” у вітчизняному обліку витрат, впровадження міжнародного досвіду по обліку витрат і результатів коордінально міняє вітчизняну концепцію калькуляції, обліку і розрахунку фінансових результатів, зокрема основного фінансового результата- від реалізації продукції.
2.4.2. Аналіз собівартості, обчисленої за змінними витратами.
Вживання різних методів обліку витрат впливає на величину собівартості продукції і тим самим на величину прибули. При методі обліку змінних витрат на продукт відносять лише змінну частину виробничих витрат, і вони розподіляються між залишками готової продукції і собівартістю реалізованої продукції, а всі постійні витрати розглядаються як витрати, відношувані на період часу.
Таким чином, собівартість продукції буде виглядіть таким чином:

Лежача в основі “дірект-костінг” класифікація витрат на постійні і змінні обуславліваєт особливості економічного аналізу і управління.
Однією з цих особливостей організації аналізу є аналіз взаємозв’язку обсягу виробництва собівартості і прибутку на базі даної класифікації. Таке ділення витрат допомагає вирішити завдання максимізації маси і приросту прибули за рахунок відносного скорочення тих або інших витрат. Воно також дозволяє судити про окупність витрат і дає можливість визначити “запас фінансової міцності”
підприємства на випадок ускладнення коньюктури і іншої скрути.
Аналіз взаємозв’язку обсягу виробництва, собівартості і прибутку проводиться за допомогою графіка (ріс.1.2.) і різних арифметичних розрахунків. Основним моментом є визначення точки беззбиткової або порогу рентабельності.