На користь зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали складати не в первинній
( історичною) оцінці ( баланс- брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс – нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів.  Тому в балансі відсутні такі статті, як « Знос основних засобів », «Амортизація нематеріальних активів», «Знос малоцінних і бистроїзнашивающихся предметів», «Торгівельна націнка » і деякі інші.
Підсумок по активу балансу на початок року і кінець звітного періоду рівний відповідно підсумку його пасиву.  Це рівність, як вже вказувалося, визначає єство балансу:  у нім відбивається майно економічного суб’єкта в двох площинах, а саме в лівій стороні – активі балансу – по видах, складі і розміщенні, а в правій – пасиві – за джерелами формування даного майна.
Далі. У активі майно приведене з врахуванням міри ліквідності. Найменш ліквідні статті (« Нематеріальні активи», «Основні засоби») розміщені на початку, а активи («Каса», «Розрахунковий рахунок»), що легко реалізовуються, – в кінці балансу.
У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою вміст бухгалтерського балансу будується в зворотній мірі ліквідності, тобто на початку показуються легкореалізуємиє види майна, а в кінці балансу – найменш ліквідні активи.
В будь-якому разі майно підприємства – актив (А) повинен відповідати його зобов’язанням (П) і власному капіталу (К) : А=П+К.
Розкладання правої сторони балансу на дві складові у вказаній послідовності має глибокий економічний сенс. В разі ліквідації економічного суб’єкта зважаючи на неспроможність (банкротства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов’язань кредиторів(П) в строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню лише після повного погашення зобов’язань перед кредиторами попередньої черги. В той же час інвестори на вкладений капітал (К) отримують лише ту частину, яка залишається після платежів по зобов’язаннях. Статті балансу залежно від їх економічного єства розподілені на шість розділів