Принципи обліку витрат шляхом їх розподілу між продуктамі не личать для здійснення контролю за ними і їх регулювання, оскільки цикл виробництва продукту може складатися з декількох різних технологічних операцій, за кожну з яких відповідає отдедьноє особа. Тому, маючи зведення про собівартість продукції, неможливо точно визначити, як розподіляються витрати між окремими ділянками виробництва (центрами відповідальності).
Витрати, регистріруєвиє по центрах відповідальності класифікуються як регульовані і нерегульовані менеджером центру відповідальності. Всі витрати регульовані на певному управлінському рівні. Наприклад, вище керівництво підприємства має право розпоряджатися всіма засобами виробництва і збільшувати або скорочувати число найманих менеджерів. Проте не всі витрати можуть регулюватися на нижчому рівні управління, тому необхідно, що б бухгалтер, складаючи звіти про виконання кошторису по центрах відповідальності, підрозділяв підрозділяв витрати на регульованих і нерегульованих. Якщо класифікувати витрати по цих двох категоріях, то буде важко дати оцінку управлінської діяльності менеджера.
Регульовані витрати логічно є предметом регулювання з боку менеджера, сфера відповідальності якого пов’язана з цими витратами. Інакше витрати повинні сповна ясно класифікуватися як нерегульовані з боку менеджера даного центру відповідальності.
Класифікація витрат за місцями їх
виникнення.
Під местомом виникнення витрат слід розуміти виробничі підрозділи, ділянки, що виділяються по наступних ознаках: міра однорідності певної сукупності витрат і результатів; єдність ролі структурних підрозділів по відношенню до профілю підприємства; рівень аналітичної облікової інформації для управління по підрозділах; забезпечення достовірної калькуляції фактичної індивідуальної собівартості продукції.
Загальна схема класифікації витрат по місцях їх виникнення може бути представлена таким чином: