Різниця обчислена по вказаній методиці, є наявність власних оборотних коштів.  Сума цих коштів і довготривалих позикових джерел формування запасів і витрат є підсумком капіталу і резервів (четвертий розділ пасиву балансу), а також довгострокових кредитів і позикових засобів (п’ятий розділ пасиву балансу) за вирахуванням внеоборотних активів (перший розділ активу балансу).
Нарешті, загальна величина основних джерел формування запасів і витрат дорівнює значенню попереднього показника, збільшеного на суму короткострокових кредитів і позикових засобів без прострочених позик (шостий розділ пасиву балансу).
Обчислені таким дорогою трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів (рівність, надлишок «+», недолік «-» ).  За допомогою цих показників стає можливим класифікувати фінансові ситуації організації по мірі їх стійкості:  абсолютною, нормальною, нестійкою і кризисною.
3. Виходячи з припущення, що оборотні активи в основному отримуються за рахунок власних джерел, їх величина (другий і третій розділи активу балансу), за нормальних умов функціонування організації, має бути більше суми позикових коштів (шостий розділ пасиву балансу).
4. Будова балансу розкриває високу міру аналітичної.  Це дозволяє встановити взаємозв’язок між окремими його статтями по активу і пасиву, а отже, і джерела покриття окремих видів майна.  Наприклад, джерелами покриття довгострокових і короткострокових фінансових вкладень є засоби різних фондів спеціального призначення і оцінних резервів.
Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації представленою в балансі:
баланс – це зведення моментних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в нім фіксуються ті, що склалися до моменту його складання підсумки господарських операцій;
відповідає на питання: «Що є підприємством на даний момент?», але не відповідає на питання: «Внаслідок чого склалося таке положення?»;