Існує зразкова номенклатура статей витрат для разлічниз виробництв:
1. Сировина і матеріали (за вирахуванням відходів).
2. Купувальні вироби, напівфабрикати, послуги на оперативних підприємствах.
3. Заробітна плата основних виробничих робітників.
4. Заробітна плата додаткових виробничих робітників.
5. Відрахування на соціальне страхування із заробітної плати основних і додаткових виробничих робітників.
6. Расхори на підготовку і освоєння виробництва.
7. Витрати на вміст і експлуатацію устаткування.
8. Цехові витрати.
9. Загальнозаводські витрати.
10. Втрати від браку.
11. Позавиробничі витрати.
Перші вісім статей витрат утворюють цехову собівартість. Цехова собівартість плюс загальнозаводські витрати і втрати від браку складають виробничу собівартість. Нарешті все 11 статей є повною собівартістю продукції.
У нинішніх умовах переходу на ринкову економіку на багатьох малих і середніх підприємствах використовують скорочені гоменклатуру калькуляційних статей, тобто витрати, створюючі собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного вмісту.
Для визначення собівартості окремих видів продукції використовується угрупування витрат по статтях калькуляції.
Номенклатуру статей витрат формують підприємства, керуючись міжгалузевими і галузевими положеннями (інструкціями), а також виходячи зі своєї облікової політики. Номенклатура статей повинна відповідати вимогам аналітичної, контролю, прогнозстічеських розрахунків, повинна сприяти виділенню прямих витрат.
При включенні в собівартість готових виробів витрати можуть бути оцінені декількома способами (спосіб оцінки є одним з класифікаційних ознак).
При використанні істоїчеськой оцінки сировина і матеріали і тому подібне списуються на виробництво за ціною їх придбання, тому витрати носять історичний характер. Оцінка і списання тих же самих компонентів за поточними ринковими цінами ресурсів наводять, як правило, до збільшення поточних витрат.
Витрати відновлення виникають при списанні на виробництво сировини, матеріалів за цінами відновлення. Ціна возобновленія- це розрахункова величина, яка визначається таким чином: весь наявний запас сировини і інших компонентів, необхідних для виробництва, оцінюється за поточними ринковими цінами, тобто робиться оцінка їх повного відновлення шляхом покупки на ринку за актуальними на даний момент цінами.