У 1990-91 рр.
У 1990-91 рр. вважалося, що він не має бути нижче 2-2,5. В даний час в умовах нестабільності в економіці його мінімальна величина оцінюється вищим - 3-4.
Проте, саме нестабільність робить неможливим яке-небудь нормування цього показника взагалі. Він повинен оцінюватися для кожного конкретного підприємства, за його балансовими даними. Для такої оцінки треба визначити скільки оборотних коштів повинно залишитися у розпорядженні підприємства після погашення поточних боргових зобов’язань на інші потреби - безперебійне ведення виробничого процесу, погашення довгострокових зобов’язань і тому подібне Крім того слід врахувати, що при визначенні загального коефіцієнта покриття враховується джерело погашення короткострокових зобов’язань на всю дебіторську заборгованість. Але серед дебіторів є і неплатежіздатні покупці і замовники, які з різних причин не сплатять продукцію даного підприємства. Всі ці обставини і визначають, наскільки має бути вище за одиницю показник загального коефіцієнта покриття.
Якщо формалізувати сказане, то воно матиме наступний вигляд:
До = (Кр+Мп+Дб)/Кр = 1 + (Мп+ Дб)/Кр
де До - обший коефіцієнт покриття;
Мп - матеріальні ресурси, необхідні для безперебійного ведення виробничого процесу;
Дб - безнадійна дебіторська заборгованість;
Кр - величина короткострокової заборгованості всіх видів.
(див. список використаної літератури джерело № 21)
Показники, необхідні для податкових органів.
Податковому органу важлива відповідь на питання, чи здатне підприємство до сплати податків. Тому їх в першу чергу цікавить розмір балансового прибутку підприємства, сплати більшості податків, що є джерелом. Проте сам по собі розмір балансового прибутку недостатній, оскільки не показує, наскільки дієздатно буде підприємство після сплати податків. Тому з точки зору податкових органів фінансовий стан підприємства характеризується наступними показниками:
балансовий прибуток;
рентабельність активів - балансовий прибуток у відсотках до вартості активів;
рентабельність реалізації - балансовий прибуток у відсотках до виручки від реалізації;
Балансовий прибуток на 1 крб. коштів на оплату праці (з точки зору можливостей зростання виплат заробітної плати при необхідності сплачувати податок за перевищення її нормованої величини).